Йдеться Джо Байдена перед Конгресом і нинішня політична картина в США за неповні 8 місяців до виборів президента.
У всьому, що зараз відбувається у нашій політиці, немає нічого дивного. Єдине, що є дуже дивним, то це те, що ми дійшли до такого низу. Це не сталося раптово. У нас у юриспруденції є такий вислів, він для мене майже чарівний – measured motion. Це коли повільно та стримано змінюються правила, а у нас вони саме так і змінюються. Це коли зміни часто відбуваються системно, але дуже повільно, вимірювано-оціночно та неквапливо. Ось і в нас відбулася деградація нашої політики – спокійно, стримано та повільно. Але вона сталася. Жорстко звучить, але думаю, що і республіканці, і демократи зі мною погодяться. Ні, це не критика з мого боку нашої політики чи нашої країни. Це критика того, що наша система якимось чином таке припустилася і почала слабшати.
У принципі, промова перед Конгресом президента Байдена була передбачуваною. Так, він однозначно визнав, що його конкурент на цьогорічних виборах – Трамп. Звичайно, Байден максимально стримував свій вік, але тут не його провина - це біологія, генетика, спосіб життя, стреси і таке інше. З цим нічого не вдієш.
На тлі всього, що сталося і відбувається все виглядає передбачувано. Але, один момент тут дуже цікавий – і з того, і з іншого боку, дуже багато дебатів зараз йде не лише навколо України, а й навколо Росії. Що я маю на увазі. І той, і інший бік нашого політикуму звинувачують один одного, що на них впливає російська федерація. Тобто Росія стала вже якимось у нас напівабстрактним злом. Одні політики кажуть, що Трамп – маріонетка путіна. Інші кажуть, що Байдена корумповано Україною, також пов'язане з росією і що, мовляв, російські олігархи його тримають на гачку, знаючи якісь його секрети тощо. Мільйон конспіраційних теорій. І не від когось з вулиці вони звучать, а від дуже розумних та досвідчених людей, які глибоко й добре знають нашу політику зсередини.
Днями я розмовляв з однією дуже знаючою людиною (він мене попросив не називати його ім'я у ЗМІ), яка працювала в команді Трампа на досить високій посаді. Він – дуже відома у нас постать і був дуже близьким до Трампа. Так ось він висловив мені точку зору, що Трампа зрештою можуть… можуть щось з ним зробити, якщо він чітко вимальовуватиметься президентом США. Він мені сказав, що Трампа просто не допустять до влади. Що Трамп настільки мстивий, як людина, що, якщо стане президентом, буде страшно мститися своїм, скажімо так, кривдникам та ворогам. Справедливо, але він мститиме. Важливі та впливові люди в США, мовляв, це добре знають та розуміють. Хоча тут «справедливо мститися» – дуже складне питання. Бо одна справа – просто людські почуття та настрої, але ж посада президента зобов'язує поводитися як президент для всіх американців, а не як просто звичайна людина з усіма своїми вадами. Президент зобов'язаний відсунути суто людську помсту, хоч би яким він був злим і мстивим, як людина. Але, мій співрозмовник вважає, що у варіанті з Трампом цього не станеться, що Трамп реально мститиме в будь-якому випадку.
У США вважають, що розрив між кандидатами – Байденом та Трампом – буде дуже незначним. Якщо раніше казали, що шанси у Трампа маленькі, то зараз у нас уже багато хто вважає, що шанси у нього таки є, але розрив буде до 10 відсотків, можливо, і до 5. Тобто, за Трампа готові голосувати чимало людей.
Особисто я вважаю, що на наших виборах восени цього року все ж таки переможе Байден. Багато хто в США віддає перевагу республіканцям тому, що все-таки тут мають місце республіканські цінності. Демократи дуже сильно пішли вліво. Якщо переможе Байден, то це буде просто позиція та перемога партії. Байден не буде, як персонаж, вести за собою партію, а партія вестиме його. Це не найгірше, але й не найкраще теж. Президент має бути солідарним із партією, але саме лідер має її вести за собою. Трамп саме вестиме партію за собою. Але знову ж таки питання: яку партію, в якому вигляді? Партію, яка розколота?
Трамп не має належного політичного досвіду. Він був дуже закритим, коли був президентом. Він і залишився закритим, але вже дуже розлюченим. На нього було багато політичних атак. Щось він заслужив, щось ні. Але його просто стали рвати на частини. Він, певне, був достатньої політичної культури. Була культура бізнесмена, будівельника вулиць, який міг на когось натиснути, а не людину, яка належним чином досвідчена у політичному світі. І ще – Трамп не слухав своїх радників.
Отже, демократи голосуватимуть за демократів, республіканці – за республіканців. Трамп все одно партію не поєднав, а демократи – об'єднані. І що ще я знаю, часто розмовляючи з нашими відомими політиками, що слабкість Трампа як претендента в тому, що він не підхопив незалежних. Трамп, звичайно, посилив свою електоральну базу, розширив її, але не підхопив тих, кого мав підхопити для того, щоб виграти. Це ми побачимо дуже скоро.
Мова Байдена у Конгресі була нормальна для Байдена. Тим, кому він подобається, говорили, що мова була дуже потужною, що Байден виглядав набагато краще, ніж очікувалося. Тим, кому він не подобається, говорили, що мова була жахлива тощо. Усі традиційно.
Байдена виправдовують тим, що демократи на правильному шляху. Що не так Байден на правильному шляху, як саме демократи – одна з ключових партій США. А Трампа виправдовують тим (крім тих, хто на ньому і так схиблений і для кого він Месія), що він вестиме партію за собою вперед, навіть якщо GOP і буде не об'єднана і розколота.
Ось така у нас сьогодні склалася картина. Як буде далі – побачимо.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
