У 165-ті роковини смерті Кобзаря сюди повернули його образ в особливому сакральному вигляді. Посмертна маска поета тепер зберігатиметься у храмі, який пам'ятає живого Тараса. Це не просто данина пам'яті, а початок великого шляху, який має нагадати кожному з нас: настанови Шевченка — це не минуле, а наше сьогодення.

Сакральне місце: де оживає історія

Вибір місця для маски не був випадковим. Свято-Троїцький храм у Переяславі – точка на карті, де Тарас Григорович бував неодноразово. Саме тут, на цих вулицях, у будинку лікаря Козачковського, який стоїть прямо навпроти церкви, поет написав свій легендарний «Заповіт». А неподалік, у затопленому нині селі В'юнище, народилося його знамените послання до «мертвих, живих та ненароджених».

Микола Томенко наголошує, що саме ця територія є фундаментом українського світогляду:

«Це сакральне місце пов'язане з життям, творчістю та появою Завіту та настанов нашого світоглядного Батька всім українцям. Саме тому наш Фонд "Рідна країна" розпочав свою загальнонаціональну акцію "Останній шлях Тараса Шевченка" саме з Переяслава».

Мистецтво, що зберігає правду

Копію посмертної маски створили справжні майстри своєї справи скульптори Олесь Сидорук та Борис Крилов, чиї імена відомі далеко за межами України. Їхня робота дозволяє буквально відчути велич постаті Шевченка, зафіксовану в останні хвилини його земного життя.

До проекту приєдналася ціла небайдужа команда: реставратори, історики та духовенство. Микола Томенко висловив подяку всім, хто допоміг ідеї стати реальністю, зокрема Григорію Єгорову, Олександру Колибенку та отцю Софронію.

Пам'ять у справах, а не лише у гаслах

Для організаторів акції було важливо, щоб вшанування Кобзаря не перетворилося на черговий формальний захід з пафосними промовами. Головна мета – просвітництво та реальні справи, що об'єднують країну навколо своєї історії.

«Пам'ятаємо нашу історію! Поважаємо наших національних героїв не лише патріотичними словами, а й просвітницькими справами», - наголосив Микола Томенко.

Акція «Останній шлях Тараса Шевченка» продовжуватиметься, нагадуючи про тернистий шлях повернення поета додому, до рідної землі, і про те, наскільки актуальними залишаються його слова сьогодні, 2026 року.