Історія набуття СРСР атомної промисловості

Якщо ви зайдете на сайт енциклопедії і наберете прізвище штандартенфюрера СС, кавалера Лицарського Хреста з дубовим листям барона Манфреда фон Арденне (20 січня 1907 – 26 травня 1997рр), то ви можете здивовано прочитати, що він лауреат двох Сталінських премій 1947 і 1953рр. За що?

Талановитий фізик. Автор 600 патентів. Один з піонерів телебачення. Національні премії НДР за 1958 і 1965гг. Може, за телемовлення? Наші джерела зберігають повне мовчання – ну немає у світі цієї людини. Насправді це саме Арденне, а не Курчатов, зробив Сталіну атомну бомбу і фактично подарував нам роль великої держави. Зроблено це було для того, щоб Німеччину врятувати від англо-саксів і зіштовхнути Росію з Америкою.

Фон Арденне був улюбленим фізиком фюрера. У нього була своя приватна лабораторія під Берліном, яку щедро фінансувало міністерство пошт під німецький «Уран-проект» (Kerwaffenprojekt) 1938-1945гг. Саме Манфред ф.Арденне розробив метод газо-дифузійної очищення ізотопів урану (гексафторид, або шестифториста уран, виявляється, газ) і поділу ізотопів урану 235 в центрифузі.

Його лабораторію охороняв полк СС. Бетонні укріплення, добірно-навчені солдати – СРСР треба було втратити три дивізії на штурм об’єкта і ніяких шансів взяти документацію і неушкоджене (не вибухнула) обладнання, тим більше ніяких шансів зловити цих фізиків, які могли в одну мить розбігтися і лягти на дно в західній зоні. І раптом квітневе диво – есесівці покірно скласти зброю, весь науковий склад лабораторії хоче співпрацювати саме з російськими, вся апаратура і уранова центрифуга інституту здані працюють, з усією документацією та реактивами.

Та ще органам НКВС в Німеччині дістається 15 тонн металевого урану німецької якості очищення – у грабанулі!

Підтягнутий пан барон їде в Москву з фрау Арденне, захопивши чудовий рояль, есесівських парадну форму і картину в повний зріст маслом від особистого художника фюрера, де той йому вручає дубове листя до Рицарського Хреста – найвища нагорода райху (держави).

Він їде не один – понад 200 найвизначніших фізиків, радіоінженерів, ракетників їдуть з ним. Це Нобелівський лауреат, творець ракети Фау-3 Густав Герц, професор, Вернер Цуліус, Гюнтер Вірт, Ніколаус Риль, Карл Циммер, доктор Роберт Доппель, Петер Тіссен, Професор Хайнц позі – кілька сотень кращих умів Німеччини їдуть в Москву, туди де була розстріляна і згноїти в таборах професура російських університетів, і де термін давали просто за дворянство.

Росія злиденна і голодна, немає масла ні дітям, ні пораненим в госпіталях, шансів самим зробити атомну бомбу ніяких, оскільки це вимагає мільярдних вкладень, сучасних приладів і … мізків. Бажано єврейських, як у Ландау. Або німецьких, як у ф.Арденне. Але не як у Мехліса, мати його туди …

Разом з ф. Арденне ешелонами їде найкраще і нове обладнання берлінського кайзерівської інституту і власного інституту ф.Арденне – Берліні-Ліхтерфельде-Ост.

Їдуть навіть німецькі електротрансформаторів – один з таких досі без ремонту працює під г.Голіціно М.О. Їде документація і реактиви, запаси плівки і папір для самописців, Фоторегистратори, дротові магнітофони для телеметрії і оптика … Те, що Сталінська Росія взагалі не випускала, а деякі позиції не може за якістю освоїти і до сих пір. Робітничо-селянські мародери витягують кращі верстати і вивозять новенькі заводи з усіх країн, не тільки з Німеччини, приватна власність не визнається. Так під Віднем в Австрії був повністю демонтований новенький радіоламповий завод, вольфрамові вакуумні печі якого зіграли велику роль. Австрійці навчилися відкачувати повітря ртутними вакуумними насосами, які дозволяли отримувати вакуум розрідженням до 10 в мінус 13 ступені мм рт. ст. Для відсталою Росії це було недосяжно

У Москві швиденько будується концтабір на Жовтневому полі. Цілком комфортний – герр ф. Арденне живе в двоповерховому особняку, на сходах портрет фюрера і його при нагородженні Лицарським Хрестом.

Мій батько і мати закінчили МІХМ в 1948р., І весь курс хлопчики були розподілені в цей концтабір, який був зашифрований як НДІ Главмосстроя №9 -знаменітая 9-ка. Платили добре, головне – пайок в голодній країні. Замість загальної амністії – мужиків після полону гноїли в таборах, а в селах вили від самотності баби, які не знали, як прогодувати дітей.

Тепер там Курчатовський інститут, але правильніше було був назвати його ім’ям Арденне. Німці привезли також відпрацьовані схеми промислового атомного реактора і реактора-размножителя. Адже саме вони піонери в атомній області, на о.Рюген Балтійського моря була підірвана перша випробувальна міні-бомба, в Померанії – друга. При випробуваннях загинули близько 700 радянських військовополонених («піддослідні кролики»). Потужність – близько 5 кілотонн.

Кожному німцеві надали по 5-6 наших інженерів – учнів, часто німецькомовних. Наші жили в казармах, могли вийти в місто за перепустками, але вказували у пропуску куди, до кого, місце. наприм

Від НКВД був приставлений Ігор Курчатов, якого не треба плутати з фізиком Борисом Курчатовим. Якщо в мемуарах написано, що в Академії Наук була нарада Лада, Капіци (майбутніх академіків СРСР) і ін. І згадано прізвище Курчатов, то це Борис, а якщо Лаврентій Палич з Йосипом Віссаріонича заслухали доповідь – то це Ігор. Так чекіст став великим фізиком.

Паралельно в промисловому реакторі об’єкта «Челябінська-40″ був отриманий плутоній для першої совкової атомної бомби, після її випробування німець доктор Н.Ріль став Героєм Соціалістичної праці.

Тоді настала черга масового виробництва боєголовок і промислових обсягів очищення радіоактивного урану.

Вчені виявили, що буде, якщо пити каву кожен день: рак, діабет, депресія

Зараз зрозуміле те нахабство, з яким Сталін поводився в 45 році на Потсдамській конференції – він знав, що німецька бомба і німецький уран вже у нього в руках. Більш того, тепер стало ясно, що японці отримували від німців уран в оббитих золотом ящиках, що перевозяться на підводному човні, є дані про проведення ними експериментального вибуху біля берегів Кореї. Остання човен навесні 45г. спливла і здалася американському есмінцю. Ось чому США відповіли Хіросімою і Нагасакі, а не для залякування Сталіна. Цього маніяка вже пізно було залякувати, Арденне вже працював в Москві.

Потім Арденне перекинули в Сухумі, де на березі бухти був постоїв новий науковий центр, центрифуга очищення ізотопів урану. Об’єкт носив шифр «А», потім А-1009 Мінсередмаш, і я не раджу громадянам відпочивати і купатися в Сухумі бухті без дозиметра. Батько з матір’ю переїхали туди і до школи я жив в рідній Абхазії. Було кілька аварій з викидами ізотопів.

Барон ф.Арденне був науковим керівником цього інституту (СФТІ Сухумський фізико-технічний інститут). Велику роль зіграв також австійскій вчених – радіотехнік доктор Фріц. За цю роботу барон отримав другу Сталінську премію 1953р. і в 1955 році йому дозволили повернутися, але в НДР.

В кінці війни в 45 році у Німеччині були реактивні двигуни і серійні реактивні літаки, перші зенітні ракети, перші ракети класу «повітря – повітря», була атомна промисловість, були інфрачервоні танкові приціли і гіроскопічна стабілізація морських знарядь, РЛС і станції селекції перешкод, прекрасні пеленгатори. Були авіаційні приціли і гіростабілізованого навігаційні прилади підводних човнів, «блакитна» оптика і 1.5 вольт радіолампи розміром з ніготь мізинця, крилаті і баллістіцескіе ракети. Все це і купа розробок, документації і мізків живих вчених дісталося Сталіну.

Зіштовхнувши Сталінську імперію з США і розпадається британської імперією, Німеччина отримала шанс – і за короткий час встала з колін і перетворилася на другу або третю по економіці державу світу. Потім це зробила Японія, і зауважте, що без єдиного райкому, чекістів і керівної ролі партії. А в Росії – переможниці, люди мріяли про ковбасу і олії з Москви, і не могли купити ліків вмираючому дитині. Я добре пам’ятаю, як в 1982 р я електричкою з Москви сумками возив жратву голодним родичам в Калініні (Тверь).

Правильний хід зробили німці, і я не зовсім впевнений, що це була особиста ініціатива барона ф.Арденне – здати таку лабораторію без вказівки згори – малореально. Будь офіцерик тебе пристрелив разом з твоєю фрау. У нього ж був наказ і на цей випадок. Зайдіть на сайт енциклопедії.

І пом’янути в церкві молоденьких радянських дурників 40-х років, які в бавовняних білих халатах брали голими руками радіоактивні ізотопи, які відрами виливали радіоактивні відходи в найближчу річку і мало хто з них дожив не те що до пенсії – до 30-40 років. Було покладено ціле покоління молодих і талановитих, довірливих, але просто дурних, які проектували дозиметри для інших, але самі працювали без дозиметрів. Їх вдови і діти пам’ятають про них.

Я пам’ятаю свого батька. Кочнєва Анатолія Тимофійовича, 1926 р.н. Двадцять років в атомній промисловості. І повільна злиденна смерть від променевої хвороби.

Вічна їм пам’ять….

І спасибі герру штандартенфюреру за атомну промисловість СРСР, яку нібито створив Сталін. Правдивіше сказати, її нам подарували німці!