Політик Микола Томенко ділиться інсайтами, які руйнують популярні міфи: виявляється, не "неосвічені провінціали", а саме мешканці Москви є головними прихильниками продовження агресії проти України! Що це означає для нашої безпеки і чому СБУ та ГУР мають посилити увагу до російської столиці?
Парадокс "миротворців": чому Москва прагне війни, а провінція – миру?
Політик і громадський діяч Микола Томенко звернув увагу на свіже липневе дослідження громадської думки мешканців Російської Федерації від аналітичного Левада-Центру. Варто нагадати, що цей Центр визнаний у РФ "іноземним агентом", але його дослідження вважаються українськими соціологами відносно адекватними.
Головне питання дослідження було таким: "Як Ви вважаєте, нині варто продовжувати воєнні дії чи розпочати мирні переговори?"
Результати виявилися вельми цікавими. Загалом 64 відсотки опитаних росіян (31% однозначно, 33% – скоріше за все) вважають, що "тепер необхідно переходити до мирних переговорів, а не продовжувати воєнні дії". Прихильниками ж продовження війни виступили 29 відсотків (18% – однозначно, 11% – скоріше за все). Соціологи Левада-Центру підкреслюють, що "найбільший рівень підтримки мирних переговорів фіксується вже другий місяць поспіль". Здавалося б, тенденція до миру.
Але, як зауважує Томенко, "найцікавіша інша тенденція – суттєві відмінності у настроях серед мешканців Москви та провінційних міст і сіл". Виявляється, відносна більшість жителів Москви (49 відсотків) за продовження воєнних дій, тоді як 48% – за мирні переговори. Це разюче відрізняється від ситуації в регіонах:
- у сільській місцевості – 26% за продовження війни, а 65% – за мирні переговори.
- у містах до 100 тисяч – 23% за війну, а 69% – за мирні переговори.
На думку Томенка, причиною більшого пацифізму в регіонах РФ, "скоріше за все, [є] і суттєві розбіжності у кількості мобілізованих на війну в Москві та провінції". Іншими словами, війна ближче до тих, хто її реально відчуває.
Зруйновані міфи: Московщина – столиця шовінізму
Для порівняння, у вересні 2024 року Левада-Центр проводив аналогічне дослідження, де за мирні переговори виступало 54%, а за продовження воєнних дій – 39%. Уже тоді "найбільш войовничими були теж москвичі, 58% з них прагнули війни проти українців".
І тут Микола Томенко робить очевидний висновок: "задля СПРАВЕДЛИВОСТІ вектор уваги нашої СБУ та ГУР необхідно активніше націлювати на столицю РФ, де міститься головний осередок РАШИЗМУ". Цей висновок кидає виклик поширеній думці про те, що саме "неосвічені мешканці російських провінцій та всілякі інородці прагнуть війни, а хороші росіяни з Москви та Петербурга, виховані на цінностях «великой русской культуры» - чисто демократи і миротворці".
Насправді, "Правда ж у тому, що Московщина з часів мародера і варвара Андрія, прости Господи, Боголюбського до тиранів і терористів Сталіна й Путіна була і залишається столицею україножерства та шовінізму".
Ядерні загрози та підтримка армії: що далі?
Дослідження також торкнулося надзвичайно чутливого питання – можливого використання ядерної зброї під час російсько-української війни. У липні 2025 року відбулося найбільше зниження числа тих, хто виправдовував застосування ядерної зброї: таких залишилося 24%, проти – 65%. Це, безумовно, позитивна тенденція.
Водночас, дещо зменшився рівень підтримки дій російської армії в Україні. Нині це 74%, з яких 42% повністю підтримують російських військових. Не підтримують дій російської армії в Україні – 16%.
Ці цифри є важливим показником суспільних настроїв у Росії, які, попри пропаганду, все ж таки мають свої нюанси. Однак, чіткий висновок Томенка залишається незмінним: головна небезпека для України виходить з Москви, яка є осередком агресії та імперських амбіцій.
