Про це повідомляє сайт Newformat. Публікуємо текст без поправок та коментарів.
Останні події, пов'язані з візитом президента Володимира Зеленського до Вашингтона, конфліктом із президентом США Дональдом Трампом викликали серйозну реакцію в українському суспільстві. Соціальні мережі вирують гнівом і більшість схильні бачити у діях Трампа чи не зраду українським національним інтересам. І навіть «примирливий» виступ Трампа в Конгресі США не зміг зняти напруги. Звісно, Зеленського зображують у вигляді героя, який зміг дати відсіч «кремлівському агенту» Трампа та захистити національні інтереси України. Звичайно, це перебільшення та спроба оцінити ситуацію під вигідним для нас кутом зору. Насправді, ми отримали серйозну дипломатичну поразку, яку лише намагаємось уявити як перемогу українського духу над цинізмом світової політики. Лише духом війни не виграються.
Насправді Дональд Трамп нікого не зраджував: він президент не України, а Сполучених Штатів Америки і підзвітний лише своїм виборцям. Йому абсолютно байдуже, що у соціальних мережах українці пишуть про нього «революційні» речі та ображають – він не читає українських соціальних мереж. І те, що нам не подобається нова політика Вашингтона, це, вибачте, проблеми. Це розплата за відсутність нашої суб'єктності та за те, що ми стільки часу покладалися не на себе, а на заокеанських політиків, перетворивши Україну на повністю залежну державу.
Трамп запропонував абсолютно прагматичний підхід. Він нам може не подобатися, він може бути для нас надто болючим, але його рано чи пізно слід очікувати.
Я не вважаю, що ми маємо сьогодні кричати «Зеленський – герой!». Герої – це ті, хто сьогодні перебуває на передовій. Це й ті, хто намагається забезпечити життя країни у тилу. Це ті, хто не здався та не розчарувався. А Зеленський – слід визнати – припустився помилки, яку тепер буде важко виправити. Він виявив емоції, що неприпустимо для людини, яка очолює країну. На його місці має бути спокійний політик, який уміє стримати гнів і керуватися чистим та холодним розумом. Емоції – не найкращий порадник у цій ситуації. Тим більше що поруч із президентом у такі хвилини має бути професійний психолог, який готує главу держави до зустрічей із візаві, вказує на «підводне каміння» можливого діалогу, попереджає про можливі психологічні трюки протилежної сторони та вчить, як їх запобігати. Схоже, Зеленський не має такого професіонала в оточенні.
Отже, визнаємо: Зеленський припустився помилки. Чи маємо ми його за це ображати чи навіть вимагати його імпічменту? Помилки може допустити будь-хто. Для цього існує людська сутність. Питання, чи можемо ми його швидко виправити?
Переговори з Великобританією та європейськими країнами показують, що ефективно замінити США вони не зможуть: не ті ресурсні можливості, не ті технології та бюджети. Лідери європейських країн обіцяють гроші – і те незрозуміло, коли й у яких обсягах. Обіцяють подумати про військову допомогу. Але лише обіцяють. А в нас уже зараз виникають питання, що логічно випливають із ситуації на фронті. Насамперед: що робити зі Starlink'ами, якщо завтра Ілон Маск накаже відключити їх в Україні? Що робити з даними супутникової розвідки, які ми отримували від США? Адже ви не запустите бойовий дрон «по азимуту». А ракети до систем протиповітряної оборони? Європейські системи ППО на порядок менш ефективні, ніж американський «Patriot», що робить уразливішими українські міста.
Великобританія та Франція виступають за те, що вони могли б виступити у ролі посередника у переговорах із США, щоб переконати Трампа дати Україні ще один шанс. Але зрозуміло, що тепер США будуть менш поступливими у важливих питаннях, і вести переговори буде дуже важко. У цій ситуації лишається головне: продемонструвати нашу національну згуртованість.
І ми підтримуємо не Зеленського чи Єрмака, ми підтримуємо українську державу, українську націю. А вона вища і сильніша і за Зеленського, і про наші стосунки з Трампом, і про всі проблеми. Просто треба вірити у нашу перемогу. Просто треба гуртуватися.
