Про це він розповів у програмі «Різні люди».
«По-перше, бажано не розповідати сильно там про свою справу в деталях, ті ув’язнені, які там уже відбувають покарання, питають із цікавості, а хтось із робочої цікавості. Вона стає уразливою не тільки у шахрайських діях, вона дає інформацію і, відповідно, дає себе зачепити. Але ж ця історія з двох боків: людина про себе розповідає, але ж вона хоче і дізнатися про інших. А якщо людина в тюрмі ставить забагато питань, то вона стає підозрілою», - пояснює Сергій Старенький.
А девіз «Не вір, не бійся, не проси», зазначає він, досі дієвий, тільки от найважливіше – це підтримка близьких людей зі свободи. Якщо ж не буде цієї підтримки, стверджує гість програми, то ніякий адвокат, ніякі внутрішні переконання не допоможуть не зламатися. Окрім цього, додає він, важливо, аби родичі засудженого швидко забезпечили його речами першої необхідності, інакше йому доведеться просити в інших, а це завжди погано.
«Перше запитання – за що сидиш? Не дуже досвідчена людина починає розповідати, що зробила. Правильна відповідь – по 185 статті. Це крадіжка. Якщо злочинець запитав у злочинця і відповідь, що по 185,то він розуміє, що це крадіжка, але він не розповідає, що заліз, вкрав, знав, що бабця йде, він у неї забрав, тощо», - розповідає Сергій Старенький.
Тобто, пояснює правозахисник, от такі відповіді мають бути, ти не повинен викладати деталі і тим паче випитувати подробиці в інших, тому що ти можеш наразити себе на небезпеку цим. Натомість, додає він, можна говорити на якісь загальні теми, про життя, про машини, про зірки, але не можна сідати грати, вас усе одно обдурять. До того ж, констатує гість програми, у тюрмі немає друзів, тому всі питання треба вирішувати тільки через адвоката.
Як повідомляла Politeka, Старенький розповів, хто поставляє заборонені речі у в’язниці.
Також Politeka писала про те, що Старенький розповів, як в Україні утримують військовополонених рф.
