Чому одні пари живуть довго і щасливо, а інші постійно сваряться і в підсумку розходяться? Чи можна зберегти сім’ю і побудувати ідеальні відносини? Чи є якісь секрети або хитрощі?
Мама двох дітей поділилася своїми життєвими висновками, які допомагають ростити дітей впевненими і щасливими.
– Я, нарешті, перестала варити суп! Це прорив в моєму житті. Василиса, як тільки чує слово “суп”, починає заздалегідь торгуватися, чому вона його не їстиме. А я із завидною завзятістю, на протязі декількох років, веду боротьбу між супом і моїми дітьми.
У якийсь момент я прийняла рішення – все, епоха супу закінчилася. Більше я супи не варю, заради миру і добра в моїй родині. Варю, іноді, на вихідних, для чоловіка і себе, так як ми супи любимо. (Суп – збірний образ будь-якої їжі, яку не люблять діти)
– Моя особиста перемога року – перестати говорити дітям, бачачи дитячі іграшки: “Хто тут навів бардак» або «Який безлад”. Мене раптом осяяло: як можна дитячу гру називати безладом ?! Це ж інший світ, всесвіт створена моїми дітьми. А я називаю це безладом.
Нарікаю, пихчу, нию і розкладаю все по коробочках. Тепер, після трудового-ігрового дня я говорю радісним голосом щось типу “вау, ви так класно пограли!” І чим безлад більше, тим гра була крутіше. Після цього мого прозріння аж жити стало легше.
Бардаку то в будинку більше немає, є результат творчої думки моїх синів-соколів. Звичайно ж їм, та й мені, доводиться його прибирати. Але це сприяє позитивному створення нових світів на наступний день.
– Для себе я зрозуміла одну важливу річ. З дітьми потрібно робити тільки те, що ти любиш. І тоді всі будуть щасливі. Наприклад я терпіти не можу грати в рольові ігри. Це коли ти сидиш на підлозі, тобі в руки вставляють ляльку, і ти повинен хвилин сорок ходити в ляльковий магазин, а потім забрати своїх лялькових дітей і йти в ляльковий будинок готувати.
А Василина ще любить так: я граю за ляльку маму, за ляльку тата, за трьох дітей і кішку, а вона за самотню сусідку, у якої ні дітей, ні чоловіків, ні кішок з собаками. Це ж знущання чистої води.
Але зате, я люблю придумувати щось цікаве, вивчати щось разом, творити, читати, проектувати, грати в настільні ігри та в рухливі ігри. У якийсь момент я повідомила дітям, що в рольові ігри вони грають без мене і оголосила список того, що ми можемо робити разом. Дивно, але вони погодилися.
– У материнстві головне – вчасно заткнутися. Все, крапка. Можна навіть Петрановська не читати, якщо ви володієте цим унікальним даром. Да да, вчасно схопити свій остиглий чай, глибше заштовхати булку і жувати.
Поради просунутої мами
– Робити все з дітьми. Не здумайте надарівать будинок або готувати, коли діти сплять! Коли діти сплять – це ваш час. Зараз мої діти цілком можуть розважити себе самі, коли я зайнята. Але якщо я бачу, безцільно дрейфуючих навколо мене дітей, я виловлюють їх і посадила за стіл.
На кухні у мене стоїть шафа з боєприпасами: наклейки, розмальовки, мільйон видів фарб і олівців, пазли, пластилін, кінетичний пісок, розвиваючі посібники, наші підручники і ще тонна всього цікавого і цікавого. Таким чином все з користю проводять час. Я чищу картоплю, Василиса вирішує приклади, а Яша проходить лабіринти, наприклад.
– Подорожувати. Ми не аматори пляжного відпочинку, в основному ми гуляємо по лісах і горах. Робимо це з народження дітей, тому вони до цього звикли і для них це норма. Так як останнім часом ми жили в Празі, а зараз живемо у кремнієвої долині, ми не літаємо на літаках. А подорожуємо на машині навколо того місця, де живемо.
За моїми спостереженнями, активний вид відпочинку з дітьми – набагато простіше ніж відпочинок в готелях «все включено». Пройшов з дітьми по лісі десять км: з апетитом проблем немає, засипають за п’ять хвилин, по дорозі годин п’ять активного спілкування з родиною. І ще одна радість – мережа не ловить.
– Говорити дітям про свої почуття. Я проти того, щоб мати була вічним тамадою і аніматором: завжди відмінний настрій і посмішка до вух. Я за чесність. Але тут важливо дуже чітко розуміти, що говорити можна, а що не можна.
Не варто перекладати на дітей вантаж своїх турбот і проблем. Проблеми з чоловіком, на роботі, з кимось конфлікт і тд. Говорити бажано про те, що ти втомився, погано себе почуваєш, не в настрій грати, засмучений через чогось, тобі треба час прийти в себе і тд.
Але обов’язково говорити про себе. Дітям властиво себе вважати джерелом проблеми; мама засмучена, що я отримав погану оцінку, або мама посварилася з татом тому, я поганий і тд. Тому варто пояснювати, що ваш стан ніяк не пов’язане з вашою дитиною.
– Вчасно заряджати батарею любові. У дітей є батарейка маминої (батьківської) любові. Ви помічаєте? Я на своїх дітях бачу її дуже яскраво. Як це виражається. Наприклад, неділя, діти два дні провели в тісному спілкуванні з батьками. Зарядилися батьківською любов’ю.
І в понеділок Василіса пішла в школу, а Яша грав в іграшки сам (!) Години 2,5, іноді підходячи до мене – то за яблуком, то за печивом. Вівторок: обидві дитини в саду до 2, в 5,30 я йду на англійську і повертаюся, коли всі вже сплять. Поки я англійською, чоловік в основному працює, а діти грають самі з собою.
Середовище. Вася йде на своє навчання, а я, під солодкими спогадами про понеділок, сідаю за ноутбук і думаю, що Яша зараз піде грати. Ага зараз!
Яша починає скакати біля мене кожні 5 хвилин, рвати мою руку, кричати, залазити на коліна. У підсумку, весь час, поки ми не поїхали за Василиною, він або грав зі мною, або сидів у мене на руках, або ходив за мною хвостом.
Якщо я відволіклася від нього, він відразу ж придумував хитромудрі способи утримати мене поруч. Тому якщо ви помітили примхливе і наполегливе прилипання до вас, і у вас відчуття, що вас хочуть з’їсти, швидше за все, у ваших дітей села батарейка маминої (батьківської) любові. Пора її зарядити.
